ПІд впливом думок про майбутній лижний похід по Кольському півострову розворушив я в голові спогади про мандрівки і події, порівняно давні…

Згадались Середня Азія, Алтай, Саяни.. І, якось випадково (?) потрапили під руку записи про наш літній комбінований пішо-водний похід по Бурятії.

Зветься   “ностальгія”.

Захотілось мені ось так відразу, свій похідний щоденничок в блог і  втиснути  :) ...

1. ПЕРШІ ДНІ ПОХОДУ

(Уривки з щоденника В. Сердюка, учасника подорожі по Бурятії)

17 липня 1983 року, неділя…
Вчора ми були ще в Полтаві, а зараз під’їжджаємо електричкою до Байкалу. Позаду переліт через 5 годинних поясів з Харкова до Іркутська, безсонна ніч в салоні літака, який здійснював три посадки, перепади температур від плюс 30 до плюс 9 градусів. За вікнами вагону дощова пелена закрила гори. Тільки ледь-ледь вгадуються контури сивого Байкалу. Учасники походу жартують: чи варто було летіти в таку далечінь, аби серед літа намерзнутися.

Та “філософствувати” з цього приводу довелось недовго. В Слюдянці - містечку, що розташувалось на березі сивого Байкалу, ми не змогли попасти на рейсовий автобус. До Кирена добиралися службовим, який перед цим довелось розвантажити. Тут швидко і нагрілися, виносячи з машини мішки з мінеральним добривом. А в подяку за послугу водій доставив нас аж до селища Монди, початкового пункту нашого маршруту.